IKEA hack, або впроваджуємо MythBusters у життя!

Маю ось таке крісло Pello від IKEA

Звичайно, вже не таке гарне, бо майже за два роки моя дупа щоденні статичні навантаження призвели до руйнування поліпропіленової тканини. Рветься по шву, добре, хоч поступово.

Як наслідок, моя H-point стала  наближатись до підлоги, а коліна - наближуватись до живота.
Зрозуміло, запчастини IKEA не постачає: все, або не нічого. Поєднати тканину важко - знавці кажуть, що потрібна особлива швейна машина, треба робити якісь накладки і інше бла-бла-бла - відповідно, шити ніхто не береться.
У голові почали з'являтись ідеї. Плетіння лози? Фанерка, підвішена на пружинах?
Але допомогло не те, що бачив у меблевих крамницях та на хімічних заводах, а добряче призабутий 126-й випуск MythBusters - "Duct Tape Hour".

Отже, відкручуємо чотири болти, знімаємо поліпропіленовий мішок з рами, і намотуємо на раму клейку стрічку, яку у нас називають скотчем.

Рулону із заявленою довжиною стрічки 50 ярдів не вистачило для суцільного скотчового сидіння. Але під моєю дупою майже перпендикулярно уявній прямій від моєї H-point до геометричного центру Землі тепер 30 шарів поліпропілену товщиною 40 мкм кожен.

Відчуття комфорту відновлено, стрічка достатньо пружна.

Недоліком конструкції виявився холодний транзисторний звук. Оскільки рама має товщину, між верхнім і нижнім шаром скотчу є відстань приблизно 20 мм. Під навантаженням шари злипаються, а після зняття навантаження кілька хвилин розклеюються, створюючи акустичні коливання, схожі на ті, які виникають при лусканні пузирчатої плівки. 

Акустичний спектр треба досліджувати пріборамі, але інтуїція підказує, що, використовуючи сінюю ізолєнту можна досягнути теплого лампового звуку.